Lasolitaire
Завжди закривала свої записи від очей людських...а от навіщо сама не розуміла...всім і так похуй.
Є багато що сказати, і не має одночасно.
Це не говориться вголос, це неможливо сказати словами.
Це те, що ми завжди зберігаємо в наших душах.
Мертвих душах.
Так хочеться втікти від всіх подалі.
Так хочеться спокою.
Так хочеться правди.
І розучилась щиро писати. Так, щоб душу виводило. Легше було.
Тепер заплакати нормально не можу.
Сльози, піт і море.
Сльози від відчаю. Від розчарування.
Піт від втоми. Від перегрузки інформації.
Море...щоб втопитися.
Сіль...
______________________________________________
Читала статтю про самогубства двох дівчат. Любили Агату Крісті.
Спихають на групу. Це, типу, частина їх вини.
АЛЕ Ж НІХТО НЕ ПОДУМАЄ ПРО ТЕ, ЩО СЛУХАЮТЬ ЦЮ МУЗИКУ НЕ З ПРОСТА І ЩО Є ПЕВНІ ДЛЯ ЦЬОГО ПРИЧИНИ.
Того, чого хтіла, не сказала.
Ну і нах його.